Сьогодні світ вшановує пам’ять жертв Голокосту – трагедії, яка забрала мільйони життів. Цей день нагадує про жахливі злочини нацистської ідеології, що призвели до винищення євреїв та представників інших національностей під час Другої світової війни.

Слово “Голокост” вміщує у собі біль і страждання мільйонів невинних людей, які стали жертвами нелюдської жорстокості. І хто б міг подумати, що через десятиліття історія повториться, і вже мирні українці страждатимуть від агресії російського режиму.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув у ті страшні часи, і висловлюємо співчуття народам, які пережили цю трагедію.

Сьогодні сумуємо і плачемо усі, бо, втратили ще одного Захисника, відважного, мужнього воїна РУСЛАНА ТРАЧА жителя селища Верховина Верховинського району.

Траурну колону люди зустрічали на колінах, а вже біля стели Героїв Небесної Сотні в селищі Верховина священнослужителі відправили панахиду за Воїном РУСЛАНОМ.

Віддати останню шану Захиснику до Стели прийшли керівництво та жителі району, військовослужбовці, друзі та найрідніші люди.

Його щирість, відданість Україні та мужність завжди житимуть в серцях тих хто його знав, любив, цінував і поважав.

Руслан ТРАЧ народився 02.05.1978 року і виріс у селищі Верховина. Після школи здобув юридичну освіту в Коломиї, відслужив строкову службу в Десні та Феодосії. У 2000 році створив міцну родину, разом із дружиною Іриною виховували трьох синів — Миколу, Дмитра та Андрія.

У мирному житті ми знали Захисника, як талановитого фотохудожника та активного екологічного діяча, а також майстра, що відроджував гуцульські традиції.

РУСЛАН підписав контракт із ЗСУ ще до початку повномасштабного вторгнення. Почавши службу в територіальній обороні, згодом перевівся у бойовий підрозділ, щоб бути на передовій. З літа 2022 року тримав оборону на «нулі» на Південному фронті, пройшовши шлях від командира відділення до головного сержанта 1-го батальйону безпілотних систем.

Під час виконання бойових завдань Руслан зазнав важких поранень та опіків. Переніс п'ять операцій і пройшов надскладний шлях лікування. На жаль, підірване війною здоров'я не витримало — 19 січня 2025 року, попри зусилля лікарів, Руслан відійшов у вічність.

Верховинська районна рада висловлює щирі співчуття батькам Віктору і Марії, дружині Ірині, синам Миколі, Дмитру та Андрію, братові Андрію, та всім побратимам, друзям та близьким.

Вічна і світла памʼять Захиснику РУСЛАНУ!