Сьогодні 22 жовтня у селищі Верховина відбувся День духовного єднання й вдячності в межах соціального проєкту «Турбота про родину Героя».

Захід розпочався молитовною службою за здоров’я воїнів Збройних Сил України у церкві Успіння Пресвятої Богородиці та вшануванням пам’яті полеглих Героїв України біля стели Героїв Небесної Сотні.

Учасники події відвідали хатину-музей кінофільму «Тіні забутих предків», музей «Хата-стая» (сироварню) та Музей гуцульської магії на вулиці Жаб’євський потік. Кожна з локацій відкрила частинку автентичної Гуцульщини — її духовність, традиції, побут і неповторну атмосферу Карпат.

До заходу долучилися родини Героїв, керівництво району, представники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ і закладів.

Нещодавно голова районної ради Юрій Філипчук та перший заступник голови районної державної адміністрації Світлана Уршеджук вручили медаль «За заслуги перед Верховинщиною» заслуженому лікарю України, талановитому педіатру, живій легенді медицини на Гуцульщині - Марії Марківні Доленчук.

Понад пів століття, а саме 55 років, свій професійний шлях Марія Марківна присвятила охороні здоров’я найменших жителів Верховинщини. Її турботливі руки, мудре серце й високий професіоналізм рятували дитячі життя, повертали віру батькам, сіяли добро і надію серед людей.

Висока нагорода — це визнання багаторічної самовідданої праці, людяності та безмежної відданості своїй справі.

Щира подяка Марії Марківні за невтомну працю, милосердя, любов до дітей і рідного краю. Її ім’я назавжди залишиться в історії верховинської медицини як символ відданості, доброти й професійної честі.

 

Сьогодні Верховина з болем у серці та гордістю в душі зустріла свого сина — Героя України Василя Танасійчука.

Василь Степанович народився 12 вересня 1977 року у Верховині. Тут, серед карпатських вершин, формувався його характер — сильний, чесний і справедливий. Освічений, працьовитий, щирий, він був людиною, що вміла творити добро й затишок навколо себе.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, 2 березня 2022 року Василь добровільно став до лав захисників України. Спочатку служив у розвідці, а згодом — у танкових військах 142-ї окремої механізованої бригади.

Траурну колону люди зустрічали на колінах, а вже біля стели Героїв Небесної Сотні в селищі Верховина священнослужителі відправили панахиду за Воїном ВАСИЛЕМ.

Віддати останню шану Захиснику до Стели прийшли керівництво та жителі району, військовослужбовці, друзі та найрідніші люди.

Побратими знали його під позивним «Панас» — справжнього офіцера, який завжди був поруч із воїнами, ніколи не ховався за спинами, ділив із ними небезпеку й боротьбу.

Василь Танасійчук пережив кілька поранень і контузій, але залишався у строю до останнього. Його військова честь, людяність і мужність стали прикладом для всіх, хто його знав.

Верховинська районна рада висловлює щирі співчуття всій родині, побратимам, друзям.

Вічна пам’ять і шана воїну ВАСИЛЮ!

Слава Україні!

Героям слава!