Сьогодні свято тих, хто у своїй щоденній трудовій діяльності виявляє милосердя, створює добро не тільки зі службового обов’язку, а й за покликом душі та велінням совісті.
Мабуть, жодна інша професія не вимагає від людини настільки безмежного гуманізму, співчуття, терпіння і віри в людей, як праця працівника соціальної служби. Ви приходите на допомогу тим, хто її потребує найбільше - людям похилого віку та інвалідам, хворим і сиротам, багатодітним і малозабезпеченим.
Нехай ваша компетентність, працьовитість, душевне тепло і надалі служитимуть людям, а свято принесе усвідомлення своєї причетності до великої справи - соціального захисту людини.
Бажаю вам мирного неба, міцного здоров’я, щастя, достатку, витримки у життєвих випробуваннях та невичерпної енергії в роботі.
Сьогодні Верховинщина знову огорнулася невимовним болем і скорботою. На колінах, зі сльозами на очах, живим коридором шани зустріли нашого земляка, Захисника України Дмитра Михайловича Коровчука, який повернувся до рідного краю на щиті.
ДМИТРО народився 24 вересня 1982 року. Проживав у селі Ільці, у присілку Великий Затінок. Навчався у Кривопільській та Ільцівській школах. Проходив строкову військову службу, а згодом присвятив себе будівельній справі.
Він був талановитим будівельником і різьбярем. Умів працювати з деревом, створювати красу власними руками. Його праця залишила помітний слід у домівках і житті рідного краю.
Найбільшою цінністю для Дмитра була родина — мама Марія, дружина Світлана, маленький син Владислав та сестри. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, добрим сином і братом.
Коли Україна потребувала захисту, Дмитро став на її оборону. Із червня 2026 року виконував військовий обов’язок, захищаючи незалежність Батьківщини. Служив гранатометником мотопіхотного підрозділу військової частини А4718.
17 жовтня 2026 року життя Дмитра обірвалося. Його загибель стала непоправною втратою для родини, близьких і всіх, хто його знав.
ДМИТРО був справжнім патріотом, хорошою людиною, незважаючи на все, пішов захищати нашу країну, свою родину, свою матір, сестер, кожного українця.
Він мріяв жити. Він мав для кого жити. Але війна обірвала його життєву дорогу.
Верховинська районна рада висловлює співчуття мамі Марії, дружині Світлані, синові Владиславу, сестрам, усій родині та близьким.
31 жовтня 2026 року День жалоби на території Верховинського району
Відповідно до спільного розпорядження голови Верховинської районної державної адміністрації – начальника районної військової адміністрації та голови Верховинської районної ради оголошено 31 жовтня 2026 року Днем жалоби на території Верховинського району з метою вшанування пам’яті загиблого військовослужбовця - Героя Дмитра КОРОВЧУКА.
На знак скорботи за загиблим забезпечити приспущення Державного Прапора України з чорною стрічкою на будівлях і спорудах органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій району незалежно від форм власності.
Обмежити проведення розважально-концертних заходів на території району, заборонити звучання розважальної музики у закладах торгівлі та громадського харчування.