Сьогодні сумуємо і плачемо усі, бо, втратили ще одного земляка, військовослужбовця, ветерана російсько-української війни Василя БОЙЧУКА (позивний «Манчук»).

Траурну колону люди зустрічали на колінах, а вже біля стели Героїв Небесної Сотні в селищі Верховина священнослужителі відправили панахиду за Воїном.

Віддати останню шану Захиснику до Стели прийшли керівництво та жителі району, військовослужбовці, друзі та найрідніші люди.

Його щирість, відданість Україні та мужність завжди житимуть в серцях тих хто його знав, любив, цінував і поважав.

Василь БОЙЧУК народився 23 лютого 1979 року в селі Ільці Верховинського району. Навчався в Ільцівській загальноосвітній школі, а після її закінчення понад 26 років працював охоронцем Карпатської філії АТ «Прикарпаттяобленерго».

З перших днів повномасштабного вторгнення ВАСИЛЬ добровільно став на захист України. Спочатку служив у складі «пʼятдесятки» добровольців, а згодом — у 201-му батальйоні 102-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. За час служби пройшов шлях від техніка групи логістики до командира гранатометного відділення, а також виконував обов’язки сержанта з матеріального забезпечення роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Воїн захищав Україну на найгарячіших напрямках фронту, зокрема на Донецькому. За мужність, самовідданість і службу був відзначений державними нагородами, серед яких відзнака Міністерства оборони України «За поранення» та медаль «Залізний Хрест».

Наприкінці 2025 року доля підготувала ВАСИЛЕВІ ще одне важке випробування — боротьбу з онкологічною хворобою. Упродовж восьми місяців він мужньо протистояв недузі, не втрачаючи сили духу, віри та надії. Навіть у найважчі моменти захисник думав не лише про себе. Він мріяв про Перемогу України, справедливий мир, відновлення держави, прагнув спорудити капличку зі статуєю Пресвятої Діви Марії на рідному подвір’ї в Ільцях, а також висловив останню волю — щоб невикористані кошти, зібрані на його лікування імунопрепаратами, були передані на порятунок важкохворої дитини.

22 липня 2026 року, після восьми місяців боротьби з важкою хворобою, серце ВАСИЛЯ Бойчука зупинилося. У нього залишилися троє дітей, рідні та близькі.

Будучи справжнім гуцулом і маючи безпосередній зв’язок із родом Манчуків — борців за волю України та жертв політичних репресій, Василь Бойчук щиро любив гуцульську культуру, рідні Карпати, людей і свою Батьківщину.

Вічна пам’ять і слава Захиснику України ВАСИЛЮ!

Ще одна важка втрата. Ще одне серце, яке перестало битися. Ще одна родина, яку огорнуло невимовне горе.

Відійшов у вічність Захисник України БОЙЧУК Василь Васильович із села Ільці Верховинського району.

Василь із перших днів повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі. Він знав ціну свободи й не залишився осторонь, коли Україна покликала своїх синів. Пройшов непрості дороги війни, а останні місяці мужньо й терпляче боровся з важкою хворобою. На жаль, цього разу сили залишили його… Про смерть Героя повідомили рідні.

Сьогодні плаче не лише родина. Сумує рідне село, сумує Верховинщина. Бо ми втратили людину, яка не словами, а своїм життям довела любов до України.

Верховинська районна рада приносить щирі співчуття рідним і близьким. Нехай Господь прийме душу воїна до Царства Небесного, а всім, хто любив і чекав його, дарує сили пережити цей невимовний біль.

Завтра, 23.07.2026 року, зустрічаємо нашого ГЕРОЯ БОЙЧУКА ВАСИЛЯ («МАНЧУКА»), який повертається НА ЩИТІ :

Об 11:00 годині розпочнеться прощання біля дому Захисника у селі Ільці (біля АЗС «Укрнафта»).

О 13: 00 годин відбудеться прощання з Героєм на Алеї Героїв у селищі Верховина.

Просимо жителів району вийти до дороги з квітами та лампадками, щоб гідно зустріти нашого Героя та віддати йому останню шану.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України ВАСИЛЮ!

20 липня 2026 року, з нагоди престольного свята Високопреосвященний Архієпископ Коломийський і Косівський Юліан, із Архіпастирським візитом відвідав Храм Святого Пророка Іллі села Кривопілля, Верховинського благочиння, де, у співслужінні запрошеного духовенства, звершив Архієрейську Божественну Літургію, читання Акафіста та Чин Малого освячення води.

Перед початком богослужіння Владика Юліан здійснив освячення оновленого Престолу та нових ікон Храму.

Високопреосвященному Владиці за урочистим богослужінням співслужили: благочинний Верховинського благочиння, настоятель Храму Святої Трійці села Ільці митр. прот. Дмитро Михавків; настоятель Храму Покрови Пресвятої Богородиці села Красник митр. прот. Юрій Мануляк; настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці села Криворівня митр. прот. Іван Рибарук; настоятель Храму Успіння Праведної Анни села Бистрець та Храму Святої Рівноапостольної княгині Ольги села Дземброня митр. прот. Віктор Шица; настоятель Храму Зачаття Святою Праведною Анною Пресвятої Богородиці селища Верховина митр. прот. Ігор Рибенчук; настоятель Храму Вознесіння Господнього села Буковець митр. прот. Петро Соколовський; настоятель Храму Святого Пророка Іллі села Кривопілля прот. Петро Якіб’юк; настоятель Храму Перенесення мощей Святителя Миколая села Бережниця та Храму Святого Великомученика Іоана Сучавського села Криворівня (присілок Устя) ієрей Борис Мних; священик Храму Святого Великомученика Іоана Сучавського села Криворівня (присілок Устя) ієрей Ілля Богатчук; ієрей Володимир Хозінський (Дрогобицько-Самбірська Єпархія) та протодиякон Антон Трачук.

За торжественним богослужінням також молились: Народна депутатка України Іонова Марія Миколаївна, голова Верховинської районної державної адміністрації-начальник Верховинської районної військової адміністрації Василь Петрович Бровчук та голова Верховинської районної ради Юрій Юрійович Філипчук, депутати місцевих рад.

Після відпусту Високопреосвященний Владика звернувся до присутніх зі словами повчальної проповіді, в якій розповів про життя і подвиг Святого Пророка Божого Іллі та наголосив, що для того, щоб не гинули люди, припинилось руйнування міст і сіл, щоб настав мир і спокій в Україні, потрібно мати велику віру і постійно єднатися в молитві.

Після цього Правлячий Архієрей привітав настоятеля та релігійну громаду Храму із престольним святом та унікальною подією в житті парафії – освяченням оновленого Престолу та нових ікон Храму, а митр. прот. Петра Якіб’юка ще й із отриманням найвищої богослужбової нагороди, відзначивши його активну працю та вміле адміністрування на парафії.

Далі, з благословення Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Керуючий Коломийською Єпархією нагородив Медаллю Архістратига Михаїла Дутчака Ярослава Івановича, а Благословенними Митрополичими Першосвятительськими Грамотами: Стефурака Мирослава Івановича, Стефурака Ярослава Івановича, Мельничук Марію Іванівну, сім’ю Миколи й Оксана Літинських та сім’ю Андрія і Марія Бабошкіних.

Подяками Єпархіального Управління Архіпастир нагородив: Антемійчука Івана Дмитровича, Сухарчука Миколу Андрійовича, Скуматчук Оксану Василівну, сім’ю Юрія і Оксани Спіндзаків, Волошинюк Марію Василівну, Гордійчука Юрія Андрійовича, Дутчак Людмилу Дмитрівну, Вережак Ганну Дмитрівну, Додюк Галину Юріївну, Романову Марія Федорівну, Баюрак Марію Юріївну, Слюсарчука Юрія Юрійовича та церковний Хор Храму.

Після уставного Многоліття, на церковному подвір’ї, Його Високопресвященство звершив Чин Малого освячення води.

Далі, на місцевому цвинтарі Владика Юліан очолив заупокійну Літію за загиблими Воїнами, які віддали свої життя за волю та незалежність України.