У Міжнародний день волонтерів висловлюю щиру подяку всім, хто присвячує свій час, сили та серце допомозі іншим. У часи найважчих випробувань, які переживає Україна, саме ваша жертовність та готовність діяти першими стали справжнім символом незламності нашого народу.

Сьогодні українське волонтерство — це не просто благодійність. Це фронт людяності, що працює поруч із фронтом військовим. Ви доставляєте захисникам необхідне, підтримуєте вимушених переселенців, допомагаєте громадам вистояти та відновлюватися. Ваші руки, ваше серце, ваша віра роблять неможливе можливим.

Ваш приклад надихає, гуртує та нагадує кожному з нас: перемога народжується з наших спільних зусиль.

Кожна поїздка, кожен зібраний пакунок, кожна тепла розмова з тими, кому важко,— це частинка великої боротьби за свободу та майбутнє України.

Міцного Вам здоров’я, невичерпної наснаги на добрі справи, щирої вдячності від людей, миру в нашій країні та скорішої перемоги над ворогом.

З повагою,

Голова Верховинської районної ради Юрій ФІЛИПЧУК

Сьогодні сумуємо і плачемо усі, бо втратили ще одного молодого, мужнього Захисника, воїна Василя МАКСИМ’ЮКА з селища Верховина присілок Пушкар Верховинського району.

Траурну колону люди зустрічали на колінах, а вже біля стели Героїв Небесної Сотні в селищі Верховина священнослужителі відправили панахиду за Воїном ВАСИЛЕМ.

Віддати останню шану Захиснику до Стели прийшли керівництво та жителі району, військовослужбовці, друзі та найрідніші люди.

Василь Максим’юк народився 22 липня 1987 року. У 1994 році пішов до першого класу Верховинської середньої ЗОШ, яку закінчив у 2004 році. У 2006 році вступив до університету "Розвитку людини України", де здобув освіту молодшого спеціаліста права.

Після навчання працював у ДП «Верховинське лісове господарство» майстром з лісогосподарської діяльності, а також займався будівельними роботами.

21 квітня 2007 року одружився з Олександрою Дмитрівною, з якою разом прожили 18 років та виховали двох дітей - сина Юрія та доньку Софію.

З початком повномасштабної війни, з 17 березня 2022 року, Василь вступив до лав ЗСУ. Служив у 102 окремій бригаді територіальної оборони, військової частини А7370, старшим стрільцем мінометної батареї. Мав звання молодшого сержанта та позивний «МАКС».

Василь МАКСИМ’ЮК був добрий, щирий, життєрадісний, завжди готовий допомогти іншим. Найбільше любив свою сім’ю. Часто казав: «Я живу сьогодні, бо завтра може й не настати… На війні починаєш цінувати кожну мить». Мав свої улюблені захоплення — риболовлю, готування чогось смачненького для рідних та походи в гори, які давали йому сили й натхнення.

Та, на жаль, 28 листопада 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Гуляйполя на Запорізькому напрямку, Василь загинув.

Верховинська районна рада висловлює щирі співчуття дружині, дітям, сестрі, побратимам та всім хто знав Воїна Василя.

Вічна пам’ять і слава Герою ВАСИЛЮ!

Відповідно до спільного розпорядження голови Верховинської районної державної адміністрації – начальника районної військової адміністрації та голови Верховинської районної ради оголошено 03 грудня 2025 року Днем жалоби на території Верховинського району з метою вшанування пам’яті загиблого військовослужбовця - Василя МАКСИМʼЮКА, уродженця селища Верховина, присілок Пушкар Верховинського району.

На знак скорботи за загиблим забезпечити приспущення Державного Прапора України з чорною стрічкою на будівлях і спорудах органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій району незалежно від форм власності.

Обмежити проведення розважально-концертних заходів на території району, заборонити звучання розважальної музики у закладах торгівлі та громадського харчування.