У війни немає розмежування за статтю, віком чи званням. Вона завжди забирає найкращих...

Сьогодні, 27 лютого, минає річниця загибелі відважного сина Гуцульщини - Андрія ЗЕЛЕНЧУКА.

З перших днів повномасштабної війни АНДРІЙ пішов добровільно захищати рідну землю.

У Нього було єдине бажання: зробити все, щоб захистити свою сім’ю , свій народ та свою Батьківщину…". Він твердо розумів, що має захистити маму, дружину, донечок, рідних, кожного з нас.

Командир. Старший Сержант. Людина з великою душею і добрим серцем, турботливий син, люблячий чоловік, вірний друг, небайдужа людина, чесний, відкритий, надзвичайно порядний, щирий українець,– так відгукуються про Героя друзі, колеги і побратими.

Життя 42-річного АНДРІЯ обірвалось 27 лютого 2024 року на Запорізькому напрямку під час артилерійського обстрілу клятого окупанта.

З того злощасного дня розпочався відлік днів без Андрія. Минув рік. Скорботний, важкий, тривожний...

Пам'ять про Андрія ЗЕЛЕНЧУКА живе і житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.

Ми всі у вічному боргу перед матірʼю Марією Дмитрівною, яка виховала мужнього патріота. І низько схиляємо голови перед дружиною Аллою та донечками, які втратили найдорожчу людину.

Вічна пам’ять і шана Герою АНДРІЮ!

Слава Україні!

Героям Слава!

Сьогодні, у третю річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в селища Верховина проведено молитву за мир, за загиблих і за тих, хто продовжує боронити країну.

Це подія нагадує про стійкість та мужність українців у цей важкий період. Молитва за мир, за загиблих героїв і за тих, хто зараз продовжує боронити країну, є не лише духовною підтримкою, але й проявом єдності нації в боротьбі за свою свободу. У цей день важливо згадати усіх, хто віддав своє життя, а також підтримати тих, хто на фронті, бореться за мир та незалежність України.

24 лютого 2022 року наше життя розділилось на «до» і «після». Ворог прийшов на нашу землю, прагнучи знищити нашу ідентичність, свободу та майбутнє. Три роки Україна протистоїть злу, захищаючи кожен клаптик своєї землі. Ця боротьба коштує нам найдорожчого – людських життів.

Кожен загиблий Захисник – це зруйновані мрії, нездійснені плани, обірвані історії… Це сльози матерів, дружин, дітей…Ціна нашої свободи – життя Героїв…Ми ніколи не забудемо імена тих, хто поклав своє життя за Україну. Молоді хлопці й дівчата, батьки, брати, чоловіки…

Ми схиляємо голови перед їхньою жертовністю та це пам’ятати!

За ці три роки ми стали іншими. Ми навчилися жити в умовах війни, але не втратили людяності. Ми зрозуміли, що справжні цінності – це не матеріальні речі, а життя, свобода та рідна земля. Ми стали сильнішими, бо знаємо, за що боремося.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять загиблих, дякуємо кожному захиснику та захисниці й молимося за мир.

З вірою в перемогу ми продовжуємо боротися. І обов’язково доживемо до того ранку, коли країна прокинеться не від повітряної тривоги, а від новини – «Війна закінчилась. Ми перемогли!»

Вічна пам’ять полеглим.

Честь живим.

З вірою в серці,

Голова районної ради Юрій ФІЛИПЧУК